Розпинали Вкраїну і нищили,
На шматки дерли нас вороги.
Та піднятись змогли: стати вищими,
Об’єдналися начебто ми.
Як Шевченко хотів, побраталися!
Україна для всіх нас одна!
Та біда підла знову підкралася:
Чотирнадцятий рік - зима…
Відчинилася скриня Пандори,
Давній ворог розсіює зло.
І дзвіницями плачуть собори,
Опустила Вкраїна крило…
У кулак всі міцний зібралися -
На початку все так і було.
А тепер, українці, що сталося?!
Наших душ висиха джерело?
Від війни тут, де мир, потомилися?!
Збайдужіли?! Здалися?! Чи як?!
У зневірі своїй розчинилися,
Оселився у душах хробак?!
Знову сварки. Гей, братці, що ділимо?!
Це наш дім! Наша з вами земля!
Ми ж самі вже собі не віримо…
Хто ще дивиться в бік Кремля?
Згуртуватися час! Прокидатися!
Українців збудити в собі!
Україні без нас не мінятися,
Зміни тільки в мені і тобі!
Щоб не зрадити тих, що загинули
Ради волі, щасливого дня,
Ми всі маємо бути єдиними:
Це наш дім, наша з вами земля!
