|
Де поділося дитинство,куди тепер втекло,
часом таке буває-наче,його і не було.
І тільки у думках в здогадках промайне,
цікавий епізод,що за душу,мене бере.
Де батько і мама-веселі й молоді,
де,на пасовищі,ми з братом,такі малі.
Або шкільні роки,теж інколи я пригадаю-
щось не скажу а щось,дітям своїм розповідаю.
Зітхнувши,тихо-бо я то,точно знаю,
дитинство не вернути,хоча і щось чекаю.
Та інколи говорю,я сам собі завзято-
чому дорослішати,так хотів,чому не цінував,це свято.
Далі виправдовуюсь-я був малий і не розумів,
тому,цей дар,що мав і не цінив.
Дитинство моє,але ти,до мене повернулось,
у моїх дітках,до мене ніжно притулилось.
Тому тепер,за тебе тримаюся,як можу я,
з тобою,щоб долати,всі перепони від життя.
І дивлячись на свою,милу дітлашню,
я бачу,дитинство не втекло,воно переросло в сімю.
ID:
862661
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.01.2020 20:06:45
© дата внесення змiн: 26.01.2020 20:06:49
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
