Життя іде, чогось нас вчить:
Одних — безкорисливо кохати,
А інших, - в серці пробачати,
Цінити неповторну мить.
Дякувати Богові за біль та сльози,
За довгі дні і недоспані ночі,
За людей, що разом в радості й в горі,
За помочі руки і ласкаві очі.
За те, що вірять нам безмежно,-
Ми відчуваємо їх тепло.
Буваємо зовсім протилежними,
Та все одно не чинимо зло.
Якщо спіткає втім нещастя, -
Не обминемо, щоб помогти,
Бо маємо милість в своїм серці, -
Від Бога послані дари.
