Коли співають гімни барикади,
Над чорним небом стяги, як птахи,
Боїться ворог, і бояться гради,
І розлітаються налякані круки.
У чому сила? В святості ідеї –
Своя земля не для чужих дітей!
І хоч які красиві орхідеї,
Ми маки прикладаєм до грудей.
Стріляє ворог і готує пастки,
Плетуть сітки криваві павуки…
Ми не впадемо! Ми не можем впасти!!!
І не опустим з зброєю руки!!!
І навіть в час, коли за перемогу
Наллють у келих Піррові вина,
Молитву щиру піднесемо Богу –
Загине Пірр – закінчиться війна.
Бо війни всі, історії відомі,
Проходили поразкою катів.
Складає всесвіт вічності закони –
Перемагає щирість почуттів.
Перемагає відданість і доблесть,
Любов, задля якої – смерть смішна.
Добро і чесність, віра і хоробрість…
Буває тільки різною ціна.
