Рожеві ранки
есе
верлібр
Як швидко ковзає життя,
біжить в екстазі юності,
ловлячи запахи квітів і трав,
захоплюючись махаонами,
пухнастим курчам, одудом,
соняшниками і полем жита...
Нічого не залишається
непоміченим від допитливого
погляду чистої душі,
тісно пов'язаної з природою.
Рожеві хмарини
від вранішнього сонця
притягують очі і серце...
Так хочеться злетіти
в цей фантастичний
різнокольоровий простір,
вільний від будь яких зобов'язань...
Ці миті на все життя
запам'ятовуються разом
з романтичним настроєм,
іще багатим
Божественним
святим наповненням...
Щонайсвітліші мрії
ближнього і дальнього майбуття
обіймають, формуючи
життєві шляхи...
Дай Боже їм збутися.
Та ось, за поворотом дому
зустрічає безупинний вир
РЕАЛЬНОСТИ.
А вона не чародійка, навпаки
давно стара і вперта.
Вона швиденько просіє
наші надії
і в решеті залишиться
лише декілька їх зерняток,
яким ще треба прорости.
І ось вже
набиті перші шишки.
Реальність запитує:
"Не зламався?
Молодець, іди далі."
То ж і йдемо.
Вже під запахи
вихлопних газів
і попелу життя.
Звідкілясь береться
тридцять літ.
Починаються перші спомини,
стрічаються перші втрати...
Нездійснене
виглядає з кишені,
а ти його
пхаєш назад:
"Не висовуйся!"
Бо турбот
сповнений рот,
і рожеві ранки
мов би кудись поділися
з поля зору...
05.12.2019р.
