Ну що ж сідай навпроти, я розкажу,
Мій невгамовний і допитливий читач,
Приховувати правду я не стану,
І зовсім не даватиму порад.
Я душу оголити не боюся,
Була вона опльована не раз,
Я інколи так голосно сміюся,
Щоб приглушити рани від образ,
Питай усе, як вже сьогодні тут ти,
Чим дихаю, що п'ю і з ким я сплю,
Подумай добре, можеш не спішити,
Лиш жалості до себе не стерплю.
Налити чаю? Хочеш може віскі?
Чому ковтаєш боязно слова,
З тобою вдвох, немає більше свідків,
І добровільно я даю тобі ножа
Мов книга я відкрита пред тобою,
Бери читай без сорому в очах,
Я будучи відверта із собою,
Не бачу виправдання у своїх гріхах.
А як закінчиш наскрізь сканувати,
Спитай себе чи право в тебе є,
Допитливістю нині зловживати,
Вона ж колись нас правдою уб'є.
7/11/2019
VDYACHNA
