Наталії Г . присвячується...
Немовби грім серед грози,
В моїм житті з’явилась ти.
Моє ти серце запалила,
І душу в масло розтопила.
Сну вночі тепер немає,
Тільки уява й добиває.
Тіло спогади карають…
А думки мозок оминають.
Губ твоїх не вистачає,
Аж тіло током пробиває.
І жар твоїх ніжненьких рук
Відчуваю й досі! Аж до мук!
І як же бути? Що робить?
Тебе щодня хочу любить!
Щоночі міцно обіймать,
Та палко й ніжно цілувать!
25.09.19