|
І знов весна , і знов гаряча кава
В улюбленій кафешці , в центрі міста
Давно все це було, неначе не змінилося,
Як завжди, та час біжить так швидко
І спогади недавніх днів , що пролетіли,
Промайнули, так давно , ніби , здається
Нахлинули на мене мов би хвилі , ті , що
Обіймають берега морського , лиш, пісок
Мій Львове - дивлячись на тебе , я бачу
І пригадую все, те , що вже пройшло ,
І лише хочеться забути , ті дні , які ніколи
Не знайти , й не повернути і сумно так ,
Одній , в кафе , отут сидіти , де у вікно так
Тихо вечір уже загляда , а там - де не сама
Була я , світло ще не гасне , біля того фонаря
Жевріє вогник , догора , та спалена уже свіча ,
Чи краще не забути ,а вернутись ? де є надія
Та сміливості нема , туди де ми разом , а все ,
Що є , кругом нас - це туман тих почуттів , що
Пахнуть як кальян і дим тих вулиць , що десь
Там , де не одна , з тобою каву п'ю і досі розумію -
Що люблю я ,тебе люблю і серце завмирає , і що
Любила , і буду любити , і назавжди - так буває
ID:
856380
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.11.2019 01:18:01
© дата внесення змiн: 30.11.2019 02:36:13
автор: Ірина Комендант
Вкажіть причину вашої скарги
|
