Одного дня старенький сірий принтер
В глухому кабінеті сумував,
Він був колись швидким, неначе спринтер,
Та ним давно ніхто не друкував.
Він чув - листками інші шаруділи,
І чорні малювали літери,
Не думаючи, все вони робили,
Що їм накажуть офісні щури.
Старий же принтер був завзятий мрійник.
Нудні папери інколи жував,
Псував він документи. От розбійник!
І мріяв щоб художником він став.
Коли був молодим він теж старався,
Яскраво все відтворював нараз,
А потім зовсім він розчарувався,
Друкуючи чийсь черговий наказ.
Не міг здолати техніки закони
Піде він дуже скоро на смітник,
В труну квадратну, зроблену з картону
Його кладе уже техробітник.
Та краще так, ніж щось чуже робити,
Мiй принтере, одвічний тобі сон.
Ніколи б ти не зміг своє творити,
Такий життя всих принтерів закон.
