А він був ,Дон-Жуан красивий МАЧО
У його вроду ,закохувались старі і малі.
Завжди усміхався,мав веселу вдачу
Не одну квітку,зірвав ...співав ,їм пісні.
А голос, який золотий, і шикарний...
Літав,удаль орлом далеко і високо.
У польоті,відкривав світ позахмарний
вигравали струни серця море глибоке.
Чорні очі ,смаглявий,чорнобривий...
Загадковий,-як зоряна літня ніч.
Любив,себе...Знав собі ціну...гоноровий
У будні дні,запалював свято тисячі свіч.
Як метелик ,прилітав до троянди нежданно...
Цілував,голубив ...і як вітер злітав.
Йому божественний голос,Богом дано
Красень павич Голівуд підкоряв.
Поп музика,принесла королю славу
Над ним зійшла,підковою райдуга осяжна.
Він так і не знайшов пару Діву паву.
Завжди, лицар на коні вино і гульба.
так буває що не може віднайти оту одну єдину .A всіх веде в оману .I літа, пролітають... бам ,а там вже 30... 40... І БАГАТО СЛІЗ, І СТРАЖДАНЬ. ТАЛАНТ ,МАВ ЛЮБИТИ ЖІНОК І ЇМ СПІВАВ СЕРЕНАДИ СЕРЕД НОЧІ.
дякую,що заходити у гості.
Чудовий вірш про красеня Дон-Жуана, який заслуговує співчуття!
Розхвалили.... Гарно! 
