А я вродилась тут, посеред степу
Одягнена в осінній жовтий шарм.
Вуста рожеві, очі - колір неба
Душею вільна, як писав Кобзар.
А я зросла у Центрі України
Мої батьки це мужній наш народ,
Вони мені і друзі і родина.
Вони мій шлях, без бід і перешкод.
А я живу, за п'ять рокІв століття,
Така ще ніби гарна, молода.
Та й вдягнена у одяг, не в лахміття,
Постава горда з нею і хода.
Моє ім'я то ціла казка буде,
Таке просте й знайоме те ім'я.
Як раз почуєш - більше не забудеш,
Бо звуся Виноградівкою я.
Я - українка, правда, з діалектом
Хоча вимова все іще дзвінка
Павла Ткаченка стала я проектом,
Його ідея і його донька.
Мене назвали в честь садів розлогих,
Де в кожній гроні сонця заграва.
Квітками злиті всі мої кордони,
В вітрах звучать усі мої слова.
Я маю вулиць цілих три стареньких
Зелений Гай, Центральна і Молода
Ой! Молодіжна, помилилась, ненько!
Та хто ж до змін тих швидко так звика?..
Ген там, де гребля - па'ятаю ферму,
Якою ж я хазяйкою була!
Куди втекли всі? Що їм зараз треба?
Невже погано молодь та жила?
Ще чую, запах печеного хліба,
Мука свіженька - прямо із млина.
Удома ввесь порізаний на скиби -
Його малеча смачно намина.
От зараз я, сиджу сама у полі
Дивлюсь на себе і не впізнаю.
Тут все ж моє, ці верби, ці тополі
Як і раніше - щиро їх люблю.
А мої друзі, друзі мої, люди!
За роком - рік, лишаючи саму,
Мене лиш обіцяють не забути,
І в гості не приходять, та ж чому?
Ні, я ще розгуляюсь, підіймуся,
З колій устану, гордо буду жить.
Допоки тут - за кожного молюся,
І кожного сильніше ще любить...
Панове, милі, що хочу сказати,
Сьогодні - в День Народження села,
Про Виноградівку повік не забувайте,
Щоб в серці кожного із земляків жила.
Давайте славить бАтьківщину рідну,
Нехай на радість людям процвіта!
Багато щоб жила, ніколи бідно,
На многії і многії літа!
12.10.2019рік
(До 95 річниці моєї Малої Батьківщии)
ID:
853279
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 31.10.2019 20:43:57
© дата внесення змiн: 31.10.2019 20:43:57
автор: V.S.
Вкажіть причину вашої скарги
|
