Тиша таємна забралась в покої,
без стогону вітру накинулась вщент,
розкидала в думках усе мимоволі,
й сколихнула в мені головний елемент.
Постали бажання в проблиску сяйва,
від ночі до ранку заполонила мене тишина,
і здійсняються ті..., щодня у ранковім світанку,
володіє мною навічно, Любов вічно жива.
Танцює сваволя у веселому танку до ранку,
і низько вклоняючись данину віддає,
що радість, печаль, розлука й кохання,
від Любові, усе це дарунок Її для наших сердець.
І ховається страх від мелодії співу,
палає одвічний вогонь та дух мій щемить,
від зоряних перл, від пелюсток Любо́ві,
що розквітають в душі, і не тільки моїй, кожную мить...
