Панує тиша у буковім лісі,
і наче колискову підсвистує тут вітер.
А листя покривалом землю вкрило,
можливо ліс так окутався на зиму.
І тільки птахи десь далеко прокричать-
вже Осінь і важкувато виживать.
Ще тиша,що панує в цьому лісі,
немов і шепче-ти у казковім світі.
Я бачу в лісі те,чого я досі не помічав,
і чую звуки на які досі уваги незвертав.
Осінній ліс,осінній милий краю,
як чарівника тебе завжди сприймаю.
Весна,Літо,Осінь чи білая Зима-
ти змінюєшся завжди,та не міняється твоя краса.
Хворост ламаючи ногами на землі,
твою мелодію наче програю в тишині.
На гору вийду погляну на долини,
які на жовтий колір все змінили.
Я говорив і говорити буду це завжди-
мій край не повторимий,хоч коли
Гарно! 
