Паралельні намічені вектори
для тужавих ілюзій хмарин.
Вивіряли їх дні-архітектори
вересневих осінніх хвилин,
що проносяться вітром окрилені,
спричиняючи скрізь падолист,
пошматовані, наче закинені
із небесних арктичних баліст.
Пролітають небесними трасами
і хмарини, й вітри, і журба,
над містами, лісами-терасами,
де дерев пожовтіла юрба,
наче тулиться, віття ховаючи,
під опіку величних дубів,
що корінням глибоко вгрузаючи,
перешкодою є для вітрів.
А вони все прискорюють вектори,
і свистять, і шугають з висот…
Найняли ж бо їх ті архітектори
із далеких холодних широт,
щоб вітрами затятість ще літнюю
подолати у теплих армад
і в цю пору, ще сонно-досвітнюю,
збудувати для осені град.
