В потоці життя губиться час.
Його вже замало й для вас, і для нас.
Всі клопоти й справи ковтає "воно".
Раніше ж такого ніде не було.
Ми звикли любити, а, може, і ні.
І вже наші близькі десь там, в стороні.
Так часто увечері п'ється вино.
Так швидко й безжально ковтає "воно".
Ніхто не згадає про ніжність і ласку.
Все рідше ми кажемо щире "будь ласка".
Суспільство вже звикло, що все - кумовство.
Так стрімко і гнучко зжирає "воно".
Шаблони, закладки... Усе це дурня.
І це лиш здається, що всюди стерня.
Нам треба нарешті всім очі відкрити
І місто своє усім серцем любити.
15.03.2018