Ех молодість, солодка ,як бджола,
Розхристаного щастя берегиня,
Я був в тобі закоханий в богиню,
Одна зоря у Всесвіті була.
Мабуть таки добряче пощастило.
Достатньо було лише її слова,
І згоден був іти на все,
Спасибі, що ніколи не крутила,
Моїм коханням щиро вибуховим,
Що навіть власну волю рознесе.
Були цікаві неперсійськи перси,
І безсумнівний еталон краси,
Але любов поїхала на мЕрсі,
Сказавши мені лагідно – мерсІ.
Можливо ти слова наші впізнаєш,
У віршах, що не раз горіли,
Де не лишилось місця для жалю,
Знай, що тоді і зараз,
Я не вірю !
Твоїм словам останнім :
Не люблю.
