Моя розмова з вітром
— Вітре, я сумую за тобою.
Прилітай-но піснею легкою,
Хай до мене радощі озвуться,
Не увійдуть хай вони — вдеруться …
Тяжко, тісно дихати без тебе …
На шматки розвій тягар нестерпний.
Принесеш дощі — я буду вдячна:
Змиють безвідрадний час пропащий!
— Сестро, ти мене нещиро кличеш,
Бо мене приймати ще не вмієш …
Витівки мої би дратували.
Я б затримався — ти б виганяла!
Різні ми з тобою: я — це зміна,
Ти натомість любиш все постійне.
Прилечу, і ти сваритись здатна,
А без мене ти сумуєш — надто.
Знаєш: пустотливий, ніжний, грізний, —
Повернусь я, і не те, щоб пізно…
Так живи, мов зовсім не чекаєш —
І мене тим швидше привітаєш!
— Не навчай, бо серця не змінити:
Має хтось за мандрівним тужити.
І не вірю — хоч удати вмієш —
Що з мого чекання не радієш!
12, 15, 08. 2019
