Далась взнаки ота весна,
Вона мене любить навчила.
Була для мене новина:
Мене до тебе приручила.
Важка для мене була ноша:
Пройшлась, як буря, ураган,
Була, як сонце, дощ, пороша,
То, як після шторму океан.
Ти вчив любить і ненавидіть,
То проклинав, то пригортав.
Училась плакать і радіть,
Ішов назавжди й повертав.
Бо знов дививсь на все з надією,
В душі лише переживав.
Ти не хотів розстатись з мрією,
Свої думки не видавав...
Давав мені урок життя,
І приручав, хоч було важко.
Собі робила відкриття:
Не схоже це усе на казку..
А час чекав порозуміння,
Всміхалась доля крадькома,
Та розросталося коріння,
Що й до сих пір не відпуска...
.
