Знову Осінь... летять птахи!
Заблукали, у минуле мої сни
Ті хто поряд, шляхами йшли
Залишили біль пекучий у душі
Нескінченними, йдуть дощі
Вітер, віє і співає, у журбі...
Те, що було, не повернеш знов
Стиле серце не зігріє жаром кров
Віддалилось все, не має вороття
Сумом бавилось, таке воно буття
Так хотілося у старість поряд йти
Та в останнє напишу свої думки...
Листя, жовтим, вогнем горить
Промайнуле не забуло і корить
Йду від себе... у загублені світи
Тільки Осінь, та навіяні Вірши!
