На Івана, на Купала,
Баба зачіпку шукала,
Бо діда старенького
Вже нізащо мала.
Підв’язала до віночка
Два гарнесеньких кульочка:
Горілочку й сало.
Як опівніч зголосила,
Баба свічку запалила…
Плюх на воду і не стало
Ні віночка, ні кульків,
Видно хтось її хотів…
Вітер в вербах шелестить,
Баба в темну даль глядить…
Ззаду раптом шелепнуло,
Баба лячно озирнулась.
Озирнулась, серце стало,
За спиною як ціпок,
Мокрий дід стоїть,
На брилі висить вінок,
У правиці горілочка,
А у другій … сало!
Він господар видний,
Щоби не пропало.
На Івана, на Купала
Баба діда зчарувала!
