Для мене справді дивина із див,
Що в світі нашому таке буває
Боязнь поезії – краси сплетіння рим,
Тих чарівних що душу окриляють.
Чого боятись – крапок,ком,тире,
Нема навкруг глобальнішої теми,
Напевно безгріховні ми уже,
Щоб говорить про ці дрібні проблеми.
А страх живе,і буде після нас,
В огні він не горить,в воді не тоне,
В уяві нашій вічно процвіта
І сіє паніку в очах він неутомно.
Поезія – це справжнє диво з див,
Нема чого боятись тут по правді
Краса з красот- це побудова рим
Міцная дружба між хореєм й ямбом.
Мені шкода, багатобарвний світ
І кожен з нас,чогось боїться
Хтось радості надмірної,хтось сліз
А хтось поезію,де слово наче криця.
*Метрофобія – це страх перед поезією у всіх її проявах. Люди, які мають таку фобію, починають тремтіти зі страху, коли бачать римовану поезію, або чують декламаторів
