Не привикай, до мене! я, не вічна...
я з тобою ,щоб навчивсь літати.
У промені сонця слово одвічне,
щоб істинну путь тобі вказати.
Ти, вчися жити синочку соколе!
Хай за спиною ростуть міцні крила.
О ,будь добра і прихильна доле!
та ,щоб була сива мати щаслива.
У польоті, підставлю своє плече
і осяю, земний шлях з висоти.
Я небо, безкрає синє голубе...
вдихни ,у повітря...птахом, лети.
Вір ,не бійся! Iти ,до цілі, мети!
молись!-як на волосинці життя.
Смерть, дивиться у очі ...її прожени.
у кожного, є шанс на нове життя.
І як фенікс, з попелу воскресни!,
щоб бачити світло в кінці тунелю.
Богу, свою любов зумій принести!
подолаєш , здолаєш круту скелю.
Побачивши, ранню зірку вдалині...
від утоми, піднімайсь на ноги .
Та й гартуй, свій дух у своїй душі,
і приймай, благодать з ласки Бога.
Я, є сіль землі і небесний голос!
життєдайна водиця з джерела.
Зерно ,що дозріває у колос...
і з Божої руки золоті хліба.
Я над берегами,річка що дзвенить !...
весняний цілющий дощ, крапля роси.
на вітті ,листячко що шелестить...
вічне дерево ,яке дарує плоди.
Я вчорашній і сьогоднішній час,
сизокрилого птаха зоре мрія.
A рідної мови є -дороговказ
Щира молитва для душі надія.
Не привикай ,до мене я лиш мить!
прийде час і догорить моя свіча.
Янголом, прилечу ,небо нахилить!
полечу, у вічність у дальні края
М ЧАЙКІВЧАНКА
ДЯКУЮ
