Холод спустивсь з небес,
Біля ніг моїх ліг,
Я посадив бузок,
Та його не зберіг.
Запах бузку в душі,
Ти за любов прости.
Двоє ми по межі,
Маємо хрест нести.
Часто приходиш в сни,
Знаю не любиш мене.
В цьому немає твоєї вини,
Може ще все мине…
Хочу, щоб знала ти,
Що я люблю тебе.
Ти за любов прости
І не картай себе.
Я тепер посадив
Білий бузок в саду.
Коли душа болить,
Завжди до нього йду.
Запах бузку в мені
Буде завжди цвісти.
Краще згорю в вогні,
Ти за любов прости.
Часто приходиш в сни,
Знаю не любиш мене.
В цьому немає твоєї вини,
Може ще все мине…
Хочу, щоб знала ти,
Що я люблю тебе.
Ти за любов прости
І не картай себе.
