І падав травень,просто падав травень,
Коли стомився дощ і відпочив.
Лиш вітер вкотре термінові справи
Сьогодні навіть липньові вручив.
І падав травень,облітав журбою,
Додавши фарби в листя і слова.
Розгойдувалось небо піввесною,
Вигойдуючи травень-немовля.
Все зовсім так як ніби сотні років:
Цілунки,спів,кохання і життя.
І як тоді...Минуло ж тисяч років,
Коли зустрів мене...До забуття
Кохаєш досі...Чи?..До чар зняття?..
