Моє життя – одвічна боротьба
Розумного й тваринного начала.
Плоть бере гору – і комусь раба,
Дух бере гору – знов топлюсь в печалі.
То гріх засмокче, то злітаю ввись
І зверху споглядаю на світ тлінний.
Не можу визначитись. Що ж, змирись,
Напевно, це нормально для людини.