Моє життя – одвічна боротьба
Розумного й тваринного начала.
Плоть бере гору – і комусь раба,
Дух бере гору – знов топлюсь в печалі.
То гріх засмокче, то злітаю ввись
І зверху споглядаю на світ тлінний.
Не можу визначитись. Що ж, змирись,
Напевно, це нормально для людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833457
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.04.2019
автор: Пісаренчиха