Я розбавлю палітру твого́ холостяцького сну
і зефірними стануть стіни самотнього світу.
Між собою десь там влаштував холодну війну
й не впускаєш, упертюх.
Пишеш кінець заповіту.
Спалив всі мости, розірвав чернетки роману,
заховав божу милість в коморі розчарувань.
ніяк не виходить вийти з легкого дурману.
ніяк не виходить скинути купу вагань...
Я ввійду й посаджу в твоїм серці рожеві фіалки,
і твої бур'яни аж ніскілечки не страшні.
Лиш забудь , я прошу́ ,
забудь ваші з нею світанки..
Я стою на порозі -
принесла квітки запашні...
