39. Бондарук Микола Петрович
(05.04. 1991 – 22.05.2014)
Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Заріччя.
Сорочку травень квітом вишивав,
Коли в Донбасі кращий цвіт наш гинув…
Які і де знайти такі слова,
Щоб вимірять любов до неньки сина,
Котрий життя за неї віддає
І героїчно переносить муки,
Хоч не завжди героєм він стає,
Та волі хоче дітям він і внукам.
Він Україні вірним сином був,
Як прадіди його з Волині, гордим.
Не міг терпіть лукавство він, ганьбу,
Бо віддано служив свому народу.
Кохання смак також уже спізнав,
Єднатись восени їх мали долі,
Та ворог клятий плани перервав:
Не повернувся син живим додому.
Коли йому минуло двадцять три,
Нещадно нитку долі перервали
Кравці жорстокі - зайди-вороги.
І вишиванку кров’ю згаптували.
Зозулі віри теж колись не йняв,
Коли та 23 лиш накувала,
Смерть героїчно стоячи прийняв,
Під Волновахою, де зустрічав навалу.
Заплакав травень зболено дощем,
Бажаючи відмити кров на грудях,
Трава ж, відчувши болю того щем,
Оплакала героя: "Що ж ви, люди?"
Йому лиш 23-ій рік минув…
Таким лишився в пам’яті навічно…
Мов блискавка, в цім світі спалахнув
Відважний воїн - хлопець із Заріччя!
10.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Дуже сумно це все... Люди гинуть, гинуть і гинуть... І то кращі люди... 
