(на основі записів з розповіді її мами)
Олечка пішла в 8 років в 1 клас, була слухняна, гарно займалася, але захворіла на гострий ревматизм серця. Була в Лебедині в лікарні, коли саме настало тепле сонячне літо. Потім пішла в другий клас в рідному селі, та зважаючи на стан здоров'я, дівчинку відправили до Каліївки (Каліївський сахзавод), де була школа "під надзором", там показала себе здібною ученицею і її дуже поважали.
Батьки не шкодували грошей на лікування доньки і дістали їй путівку до лікувального закладу міста Кіровоград, де їй полегшало.
Пройшов час. Оля телефонує додому і розповідає радісні новини: що вона вже вилікувалася, записали за рік навчання 2 роки, обрали головою ради загону. І попросила вона поїхати на свята до подружки, з якою разом жила в Кіровограді. Батьки погодилися. Але душа дівчинки птахом линула додому, тому на Жовтневе свято несподівано для рідних приїхала на батьківщину. Їдучи в рідне село, переночувала на вокзалі, де було прохолодно, внаслідок чого захворіла.
Минуло трохи часу, треба їхати назад. Попрощалася і благополучно повернулася в Кіровоград. Жінка (прибиральниця), котра її приймала в школу сказала : "Тобі треба покупатися з дороги." Дівчинка спробувала заперечити, говорила, що помилася вдома, але та була невблаганною і покупала її в холодній воді, в результаті чого крихітка захворіла на гостру хворобу печінки. Батькам дали телеграму : "Ваша дочка в тяжкому стані". Спершу поїхав батько, а після нього до доньки поїхала мати, але сіла не в той вагон, та, дякувати Богу, один молодий чоловік допоміг, а потім ще й чоловік та жінка пообіцяли привести до місця призначення. Діло було взимку.
Нарешті бабуся Катя дісталася тієї будівлі, де перебувала її дитина. Відчинила двері, а та й питає: "Як Ви мене знайшли?" "Та добрі люди допомогли!" - зі сльозами сказала мама, і пробула там 11 днів. Настільки в нашої Олі була добра душа, що коли діти приносили їй поїсти, вона ділилася харчами з іншими, вистачало і їм з мамою.
Продовження буде.
