Як хОроше, легко писати - про хмари...
Вже сонячна повінь пробуджує ліс...
А поруч - крізь трелі - гарматні удари,
В траві, що зродилась, сліди від коліс.
З-під гусениць танків - роз'ятрені шрами,
І сиплються вікна - зіяють шибки...
І вчаділо сонце вгорі, між димами,
І світ шаленіє, і вчаділи ми...
До влади, до грошей - по трупах, по трупах...
Мільярди мільярдів - і влада в руках.
Кривавиться сонце, війна і розруха...
І нІкому вірить. І з ким починать?
В цій бІйці за владу - утрачена сила,
Бігборди, плакати, брехня і плітки...
І мудрості - мізер. Ніщо не навчило,
Що в єдності тільки прийдем до мети.
Як хочеться ніжно писати про хмари...
така вона, ця реальність 
