Нам випало вродитися в раю,
На клаптику блакитної планети,
І у Пророки Бог нам дав... поета,
Який любив Вкраїноньку свою.
Тарасе, за вікном двадцятий рік
Уже аж двадцять першого століття
І знову в Україні лихоліття,
І знову втратам губимо ми лік.
Свій погляд на благословенний Край
Укотре ворог "кинув ласим оком",
Ніхто не знає кров тектиме доки,
Коли зі злом цій битві буде край...
Тарасе, скільки горя ти зазнав,
Талантом "пробивав" свою дорогу,
Прихильності молив до Краю Бога,
Хоч сам тоді так мало мав ще прав.
В нас на столі довіку твій "Кобзар",
Він, як ніколи, актуальний нині.
Тебе шанують в кожній тут родині,
Бо ти нам залишив безцінний дар.
Пророк! 
