Я пафосних вітань не хочу нині,
Хай навіть "від душі" вони ідуть,
Якась несправжня в них, фальшива суть,
Не впевнена, що треба це людині.
Червоним розмалюють календар
І нас запевнять, що цієї дати
Належить палко нам когось кохати,
Нести комусь букети квітів в дар...
Любіть щодня, кохайте як в останнє,
Не дивлячись на дати і свята́,
Не пафос гріє, гріє простота —
ЩОДНЯ горнятко чаю в ліжко зрання.