Я люблю тебе, рідний мій краю, таким, як ти є.
І мене не бентежать мої земляки іншомовні.
Розуміємо ми один одного дуже чудово
І питань, що до цього, ніколи у нас не стає.
Ти такий неповторний, мій краю, такий різнобарвний.
Тут душею співають завзяті народні пісні:
Українською? Добре. Російською? Хто скаже: «Ні»?
Білоруською? Прошу. Ми все розуміємо гарно.
І летять над Поліссям мелодії – кращих нема:
«Касів Ясь канюшыну», «Несе Галя воду…» чи інші.
Ми стаємо від цього, здається, ще більше дружніші…
І тому, краю мій, ти живеш на землі не дарма!
