Час не втрачено - ні,
Ти не просто жила,
День за днем прокладала стежину!
Може десь і зкотилась сльоза в самоті,
Ти ж на цю не зважала сльозину.
А змахнувши її крокувала вперед,
Більше й більш здобуваючи досвід.
За спиною мости догорали ущент,
Бо їх час вже закінчився просто.
І не зовсім погане за ними було...
Скажем так: "Було всього по трохи".
Та усе відболіло і усе відцвіло...
Було всього і цвіту і моху.
Що пройшло те пройшло,
Догоряють мости і освічують нові дороги,
Щось забуть, щось пробач, а ще щось відпусти,
Душу й серце звільни від тривоги.
З чистим серцем іти буде легше тобі
І душа перестане боліти.
Відпускай - хай летять думки-кораблі,
А душа хай від щастя розквітне.
20. 02. 19