ЯК СОНЦЕ ПІДНІМАЄТЬСЯ ВИСОКО
Як сонце піднімається високо навесні,
я не можу ,всидіти у теплій хаті.
Тоді біжу в поля у трави по- росі
милуюсь, красою у божій благодатті.
Вже сівач, засіяв яру пшеницю
і руки розпушили грудочку землі.
I дивлюсь ,у поля де дзвенить водиця
як за гаєм підросли паростки малі.
Я Зануруюсь, у квітучі роздолля
І для тіла черпаю натхнення сили.
і дивлюсь, як шелестить листям тополя,
як кружляють у небі ластівки милі,
О Пречиста земленько матінко моя!
дякую ,за щедрість, добро, божу ласку.
Що годуєш хлібом і поїш з джерела,
і малюєш пейзажну картину- казку.
Із небес ,випромінює сонце проміння
новий день усміхається моїй душі,
я щаслива ,що калинового коріння
крапля водиці, яка тече у Дністрі.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Душевна,гарна,ніжна ліра! 
