Вона взяла за звичку посміхатись краєчком губ.
Широко дивитися примружив очі.
Стримувати по тілу холодний струм,
Який виїдав її серце щоночі.
Вона звикла отримувати без віддачі,
Навчилась всміхатись гострим зубам,
Не чекати на касі дрібної здачі,
І йти оголеною на зустріч усім холодам.
Вона вміла спинити погляд думкою,
Заворожувала кам’яних людей,
Викликала заздрість протертою сукнею,
Залишаючи позаду багаж сірих ідей.
Хто сказав що вона слабка і нікчемна?
Покажіть мені кращих і доведіть…
Можливо вона і не Авіценна,
А ви за неї життя пройдіть.
