Замело дивами стежку,
Підбілило тин у час,
Вишиває світ мережку -
Чудо- казка йде до нас.
Вишиває пишні грона,
Заколисує ставки,
Загортає в свої лона
Тихий шепіт у ріки.
Спи ставочку, хай насниться
Пишний ряст та ковила,
Аби згодом пробудиться
Там, де зимонька була.
Де сміялась, веселилась,
Одягалась у шубки,
Щиро з вітром цілувалась
І чесалась до ріки.
Заплітала пишні коси...
Білі, білі - дивний льон,
На вустах лишала роси,
Завивалась в балахон.
У хурделицю колючу,
Та у греблі... дивина,
В свист та пісню, так жагучу -
Ой ти, зимонько, зима...
Гарні слова, Лесю! Музику б до них! 
