Не піддамся на провокації своєї душі,
Вона хоче до того, кому не потрібна,
Штовхає до відчаю й плачу вночі,
Будь ласка не муч, не тривож мене, рідна.
Ти робиш лиш боляче, ляж відпочинь
Не шепчи мені думки свої та романси
В безтурботні та світлі простори полинь
Надивились вже всі на твої реверанси
Ти мене за живе, ти мені уві сні
Пишеш музику знов і сумні свої вірші
А я зранку вкраду, видам їх за свої,
Ти від мене втечеш і не буде їх більше.
Перекрикую горе твоє щоб нікому
Не здавалась слабкою і кволою, бачиш
Я ховаю в собі твої відчай і втому
Щоб не бачив ніхто безпорадно як плачеш
́
