Юрію Щербаку - поету, пісняру, волонтеру, бійцю АТО і просто другу!
Твої книжки, мов лебедині крила,
Де кожне слово лет у висоту…
Приховані у присмерку вітрила,
Ніколи не втрачають красоту.
У них життя, в них болі і розсудок,
Приховані невидимі слова.
І запах найніжніших незабудок,
У перемішку з біллю - ковила.
Пиши про все, нехай читають люди
І крила дай і віршам, і пісням.
І бережи зібравши звідусюди,
Для урожаю золоте зерня.
Пиши, мій друже, вірші – твої птахи,
Щоб з вирію верталися назад.
Сліди лишали понад битим шляхом,
Як зорі розкидає зорепад.
Чудовий вірш про гарного товариша.Дякую за те,що можете таким чином підтвердити свою дружбу. 
