ВЕСНОЮ ВІДБОЛІЛА ТОБОЮ
А я весною, відболіла тобою...
i зима ,заморозила душу мою,
я розлилася дощовою сльозою
у ріку -життя і у крапельку росу.
Весна -натягнула мелодійні струни
обігріла -променем сонечка тепла,
журавлі, на крилах принесли фортуну,
щоб у вікні, бачила сонце... Ожила.
А я до тебе йшла ,як весна до літа...
у долонях, несла ясні зорі тобі-
у білосніжнім цвіті заврунені віти,
а ти забив ,ржавий цвях у душу мені.
Я не жила, не мріяла, не літала...
ти похоронив, живцем на плаху мене,
із мого серця, із рани кров стікала....
та віра, дала надію... небо святе.
Я назавжди ,для тебе закрила двері!
і стерла, з пам'яті всі памятні дати,
бо серце ,не вміє жити в мізері,
воно народжене любити, кохати.
Я від засніжних хмар відтаяла дощем,
прийшов час, і небо усміхнулось долі...
намалювало, принца на коні -олівцем,
стала принцесою -у миті казковій.
М ЧАЙКІВЧАНКА
