Думаю кожен із нас відчував себе забутим, загубленим, непотрібним, лишнім. Це відчуття у когось виникало миттєво і так само зникало, у когось воно було певний період часу, а хтось з цим відчуттям і не розлучався. Час мого такого стану настав тоді, коли вона залишилась одна. Ось тоді я її втратила назавжди. Я втратила її одразу. Мене ніхто не попередив, ніхто мене не підготував морально, ніхто не пройшов зі мною інструктаж, ніхто навіть елементарно не поговорив зі мною. Мені здається, саме в той момент я побачила справжній людський егоїзм. Одна мить показала мені усе людське їство , яке виникає через біль. Насправді для мене було страшно таке бачити, спостерігати за цим всім, бачити людину таку , яка вона є в реальності, а не такою , якою вона була в твоїй дитячій уяві. Я зрозуміла , що це таке, коли від тебе йдуть. Коли людина. Яка повина б була бути завжди поруч просто пішла, не витримавши брехні й обману…У кожного є своя межа терпіння, у нього це терпіння перейшло усі межі…
Спочатку я не розуміла, що відбувається, як так трапилось, чому в мене відібрало дихання, і чому у грудях у мене щось коле ,потім я почала приходити до тями , але так само не могла вгамувати свої внутрішні почуття, а потім я сказала їм «тихо», бо вона засмутиться ще більше. Я оніміла, сльози не слухались мене, все бігли й бігли додолу, хоча я їм казала «вгамуйтесь». Я боялась її засмутити, боялась з нею поговорити, я боялась навіть до неї доторкнутись і запитати, а чи скоро він повернеться. Я до чортиків боялась її очей, вони були скажені, були звірячі , були наповнені жіночою злобою, людським розпачом. Я б хотіла побути поруч із нею, приголубити, обійняти але … я їй в той момент була не потрібна, їй була потрібна свобода, а мені- була потрібна вона.
Я не знала , як передати ті відчуття одним словом. Та дитяча казка, в якій я полюбляла бути принцесою і чекати, склавши руки свого принца – розлетілась на дрібні-дрібні цегляні шматочки. Моє серце розривалось і я відчувала , ніби багацько гострих голочок вселяються в мою душу, зараз я зрозуміла – то і був біль…
ID:
810010
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.10.2018 22:01:55
© дата внесення змiн: 14.10.2018 22:01:55
автор: дівчина з третього поверху
Вкажіть причину вашої скарги
|
Як чуттево сказано про прекрасні почуття і їх іспитах!Бажаю щоб все було тільки добре!Нехай біль проходе і панує радість! 
