Ну і хто вам сказав, що не вийде?
Ну і хто вам сказав, що не так?
Хто сказав: «Ні! Облиш - то не можна!
«Сядь отут!» або «Падай навзнак!»
І чому я повинен то слухать?
І чому мені слід то конче зробить?
І про те мені думать не гоже,
І отак мені слід говорить!?
Що за рамки, обмеження й сіті?
Нащо правду розбили ущент?
Нащо з віри зробили каліку,
А повагу обмили дощем?
Я не хочу грати в ці ігри!
Я не хочу втрачати своє!
Нищить добре, розумне і миле,
Й плюндрувати когось і себе!
Продавати за гріш справедливість,
Жонглювати словами чужих,
І стелитись під ноги всесильним,
Бо ж вся влада і сила у них!
Я не буду то, панство, робити!
Не чекайте від мене того!
Я не буду стежками ходити,
По яких ви ходили давно!
В мене є своя думка і слово,
В мене віра і чуйність теж є!
Знаю я що таке справедливість,
І де правда насправді живе!
Тож прошу всіх розумних і файних,
Що мене тут хотіли судить,
Заховать гнів й образи подалі
І мене не бісить й не сердить!
Бо як клямка впаде, а терпець обірветься,
Я не буду шукати пристойні слова,
А кому там іще, проше панство, не йметься,
Вас послухати може тільки моя «спина»!
03.07.2018
