Печалі річка розтіклася,
Але русалкою вона.
Хто зна, що доля не далася.
Життя як вирій, що без дна.
Її сіро-блакитні очі
Ночами спати не дають.
І тільки що вона захоче
Їй все на блюді піднесуть.
Волосся, наче Сонце, руді.
Як хвилі груди підійма.
Такий ландшафт не позабути.
Така утягне і сома.
Терпець, як річка, повний сили,
Якщо б я був би як поет.
То я б на березі з цій милій
До Раю взяв собі білет.
Ми відкладаємо на потім
Життя десерт – це почуття.
А річка, що тече напроти
Уносить час без каяття…
08.10.2018 Дмитро Дробін
08.10.2018 Дмитро Дробін
