Розбиті мрії тонуть у крапельці солі
Вдихаючи пряність втрачених у час днів,
Малюючи, щоденно, літери на білому бетоні
Вона блукає лабіринтами вулиць з листків.
Багатьом не зрозуміти, як саме вночі
Розсипаються на шматочки люди.
Як втрачається координація осінніх днів,
І чекіняться на літак, чуваки, тримаючи смузі!
Вона бачила, як промінь проникав у кімнату,
Як мурахи вкривали її тіло, рятуючись від сну.
Прокидайся мала - день новий не за горами,
Час закохуватись у вогні космічних ліхтарів!
І сьогодні на губах з’явиться червона помада,
І полетить вона туди, де ще ніколи не була.
А поки все ще збуджено ходить по кімнатах,
Всі її фотографії та картини зникли зі стіни.
