А Доля втікає від злобного світу
і на сотню замків зачинила серце
змінивши маршрут у осінь моє літо
і лебідка лине у синє озерце
Лечу туди де нема холоду зими
де є вічна весна в Едемському раю
вітер із душі струшує -білі сніги
на іншу планету путь прокладаю
Там живе Янгол із білими крильми
і під куполом молиться щиро в храмі
у вікно осяює зорі висоти
розчиняє хмари у сонячній гамі
Відкриваю браму до Божого дому
дзвін голосний відлунює будить від сну
як дитя до мами веде на розмову
у амфору налива водицю святу
Довжелезна відстань від землі до неба
першим рейсом лечу удаль зоряні світи
небесний Отець дає душі потребу
прочитав бажання юних літ листи
Цілющим дощем вмиває душу тіло
хрестить у водичці блакитнім океані
за спиною виростають дужі крила
вимірюю берег надії у тумані
М ЧАЙКІВЧАНКА
Маршрут" Небо- земля" - то є життя!!!Гарно, Марійко! 
