Буває зранку, часто, їдучи в трамваї,
Я бачу сотні неопізнаних людей.
Вони нервуються, так швидко добігають,
І хтось встигає, вибиваючись з грудей.
Тут кожен рівний - у кросівках, на підборах:
Та сама плата - по три гривні за проїзд,
Ті самі написи в дорозі на заборах,
І ті ж зупинки де дорожній переїзд.
І хтось встигає, пробираючись у натовп,
Хтось пунктуальний або наглості сповна,
А хтось лишається, продовжує махати,
Біжить і стукає без толку до вікна.
І хтось в трамваї розмістився лаконічно.
А хтось лишився мов засмучене диття.
І, як на мене, це відверто символічно -
Трамвай на рельсах, що так схожий на життя.
05.10.2017
