В повітрі осінь пахне нам жоржинами,
Мені сміється лагідно і світло,
Душа блукає тими ще стежинами,
Дощами й вишнями де пахло рідне літо,
Гойдає вітер гілочки оголені,
Одіж скидають просто на дорогу,
Осіннім смутком ще вони не скорені,
Вміло приховують переляк і тривогу.
Я крізь вікно дивлюся все на вулицю,
Дощу рахую краплі ці прозорі,
Проміння місяць точно по лицю
Із неба усміхаються ще зорі.
Ловлю рукою срібні їх промінчики,
Сама у диво казку поринаю
У темряві ще світяться мрій кінчики,
Осінній мій земний небесний раю.
Проміння сяє листям, наче золото
І весело стрибає по калюжах,
Минуле й явне навпіл вже розколоте,
Солодких снів тобі, осінній друже.
Чудово!!! 
