Я не одне прожив життя,
Роки сплелись, як коси долі.
Якби було тоді знаття,
На старість літ не знав би болю.
Пройшов давно я пекло й рай,
Були часи – душа лякалась…
Коли іскрився водограй,
Тоді мовчала і лишалась.
Не склав в житті я капітал,
Навіть свого позбувся чуба…
В моїх руках лише штурвал,
Для мене він знахідка й згуба.
Не підкорив крутих вершин,
Я замість «зв’язки» вибрав слово.
І п’ю невипитий полин,
Який діставсь невипадково.
Я не одне прожив життя,
Роки сплелись, як коси долі.
Якби було тоді знаття,
На старість літ не знав би болю.