Похмурий ранок моросить дощем,
Туманами покрилась рідна осінь
І пам'ять теж покриється плющем,
Та все забуде, може, і назовсім.
Домашній затишок захований у плед,
Гарячий чай вже обпікає руки
І чашка, на якій велосипед
Нагадує про місяці розлуки.
Ця осінь принесла нове життя,
Нову людину, нові плани й мрії,
Назад нема ніколи вороття
Якщо нема бажання, сил й надії.
Увечері ще сумерки сумні,
Нагляне в місто ніч разом з зірками,
Для когось у вже темному вікні
Осінні ночі повняться думками.
Вона ще грає листям золотим,
Кидає його вперто на дорогу
Розвіюється досі щастя дим,
Натомість залишаючи тривогу...
Гарна лірика. 
