Промайнуло тепле літечко...
Від себе його відпускаю,
І із сумом кажу йому:" Прощай",
Бо назавжди тебе проводжаю.
А осінь щедру тепер зустрічаю,
Що принесе щедрий урожай.
Бабине літо дарунки принесе,
Тільки мішки в полі підставляй.
А літечко, моє веселе літечко,
Із квітами польовими пішло.
Грозовими дощами запам'яталося,
Тою веселкою, що мені посміхалася.
І ромашками сніжно- білими,
Що виблискували у сріблястій росі.
Червоним сонечком, крапчатим,
Що зігрівав у своїй теплій руці.
Та зайченятком сірим маленьким,
Що заблудилось у високій траві.
Промайнуло тепле літечко...
З собою забрало мої роки.
А на довгу згадку про себе,
Ще добавило сріблясті волоски.